http://poradumo.pp.ua

Online Журнал-Світ порад.
Головна сторінка
» » Смішні розповіді для школярів

Смішні розповіді для школярів

Смішні розповіді для школярів


Цікаві, смні і смішні оповідання для молодших школярів та школярів середнього шкільного віку. Цікаві історії зі шкільного життя

Як я під партою сидів. Автор: Віктор Голявкин


Тільки до дошки відвернувся учитель, а я раз - і під парту. Як помітить вчитель, що я зник, жахливо, напевно, зсмується.
Цікаво, що він подумає? Стане питати у всіх, куди я подівся,- от сміху буде! Вже пів-уроку пройшло, а я все сиджу. «Коли ж,- думаю,- він побачить, що мене в класі немає?» А під партою важко сидіти. Спина у мене захворіла навіть. Спробуй-но так просиди! Я кашлянув - ніякої уваги. Не можу більше сидіти. Так ще Сережка мені в спину ногою весь час тицяє. Не витримав я. Не досидів до кінця уроку. Вилажу і кажу:
- Вибачте, Петро Петрович
Вчитель запитує:
- В чому справа? Ти до дошки хочеш?
- Ні, вибачте мене, я під партою сидів
- Ну і як, там зручно сидіти, під партою? Ти сьогодні сидів дуже тихо. Ось так би завжди на уроках.

Кому що смно. Автор: Віктор Голявкин


Танька нічому не смується. Вона завжди каже: «От уже не смно!» - навіть якщо буває і смно. Я вчора на очах у всіх перестрибнув через таку калюжу Ніхто не міг перестрибнути, а я перестрибнув! Всі зсмувалися, крім Тані.
«Подумаєш! Ну і що ж? У вже не смно!»
Я все намагався її зсмувати. Але ніяк не міг зсмувати. Скільки я не намагався.
Я з рогатки потрапив у горобчика.
Навчився ходити на руках, свистіти з одним пальцем у роті.
Вона все це бачила. Але не смувалася.
Я з усіх сил старався. Що я тільки не робив! Залазив на дерева, хосм без шапки взимку
Вона все не смувалася.
А одного разу я просто вийшов з книжкою у двір. Сів на лавочку. І став читати.
Я навіть не бачив Таньку. А вона каже:
- Дивно! От не подумала б! Він читає!

Карусель в голові. Автор: Віктор Голявкин


До кінця навчального року я просив батька купити мені двоколісний велосипед, пістолет-кулемет на батарейках, літак на батарейках, що літає вертоліт і настільний хокей.
- Мені так хочеться мати ці речі! - сказав я батькові.- Вони постійно крутяться у мене в голові зразок каруселі, і від цього паморочиться голова так, що важко втриматися на ногах.
- Тримайся,- сказав батько,- не впади і напиши мені на листку всі ці речі, щоб мені не забути.
- Так навіщо ж писати, вони і так у мене міцно в голові сидять.
- Пиши,- сказав батько,- тобі ж це нічого не варто.
- Загалом-то нічого не варто,- сказав я,- тільки зайва морока.- І я написав великими літерами на весь аркуш:
ВИЛИСАПЕТ
ПІСТАЛЄТ-ПУЛИМЕТ
САМАЛЕТ
ВИРТАЛЕТ
ХАКЕЙ
Потім подумав і ще вирішив написати «морозиво», підійшов до вікна, посмився на вивіску навпроти і дописав:
МОРОЗИВО
Батько прочитав і каже:
- Я Куплю тобі морозиво, а решта почекаємо.
Я думав, йому зараз ніколи, і питаю:
- До якого часу?
- До кращих часів.
- До яких?
- До наступного закінчення навчального року.
- Чому?
- Та тому, що літери в твоїй голові крутяться, як карусель, від цього у тебе паморочиться голова, й слова виявляються не на своїх ногах.
Як ніби у слів є ноги!
А морозиво мені вже сто разів купували.
of your page -->

Популярні поради

загрузка...