http://poradumo.pp.ua

Online Журнал-Світ порад.
Головна сторінка

Новорічні казки для дітей

Зимові казки для дітей


Цікаві казки для дітей. Казка дванадцять місяців, казка Мороз Іванович, казка Снігуронька. Всі події в цих казках відбуваються взимку.
Казки для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.

Новорічні казки для дітей
Дванадцять місяців. Словацька казка


В однієї жінки була падчерка та рідна донька. Свою дочку ця жінка любила, а на пасербицю і смитися не могла. І все через те, що Марушка була куди гарніша її Голени. Марушці, терпеливою і покірною, доводилося всю роботу робити: прати і варити, прясти і ткати, траву косити і за коровою наглядати. А Голена тільки й робила, що вбиралася та на призьбі сиділа. Тільки Голена з кожним днем ставала все безобразнее, а Марушка прекрасніше. Ось мачуха з Голеной і вирішили Марушку зі світу зжити. Сказано - зроблено.
Одного разу в середині січня захотілося Голене пролісків.
- Іди-но ти, Марушка, в ліс та й нарви мені пролісків. Я їх до поясу приколю.
- Ах, сестричка, як тобі таке в голову могло прийти? Де це бачено, щоб під снігом квіти росли? - заплакала Марушка.
- Ти що, зі мною сперечатися надумала? Зволь слухатися! Принеси проліски, а не то гірше буде! - пригрозила Голена, а мачуха виставила Марушку за двері й зачинила всі запори.
Заплакала Марушка ще гіркіше і пішла в ліс. А там снігу по пояс, темно, страшно, холодно. Довго плутала Марушка по лісі, зв'язала в заметах, зовсім замерзла. Тільки раптом побачила вдалині між деревами, наче вогник світиться. Завернула вона на вогник і прийшла на високу гору. На тій горі велике багаття горить, навколо багаття лежить дванадцять каменів, а на тих каменях сидять дванадцять чоловік. Троє - люди похилого віку в срібних шубах, беловолосие і белобородие, троє - молодші - в золотих плащах, ще троє - ще молодші - у строкатих, різноколірних одязі, а останні троє - юні і красиві - в зелених. Сидять мовчки і смляться на вогонь. І були це дванадцять місяців. Великий Січень з посохом у руці сидів вище всіх.
Злякалася Марушка спочатку, але потім осміліла:
- Здрастуйте, люди добрі! Пустіть мене погрітися біля вашого багаття, вже дуже я змерзла.
Великий Січень кивнув головою і спитав:
- А за що ти в ліс в такий мороз завітала?
- За пролісками, - відповіла Марушка.
- Хто ж зимою за пролісками ходить?! Взимку квіти не ростуть.
- Я-то знаю. Так сестриця моя з мачухою наказали пролісків їм принести з лісу, а не то погрожували побити, - сказала Марушка. - Не знаєте, люди добрі, де мені квіти знайти?
Тут устав Великої Січень зі свого каменя й підійшов до місяця зовсім юному:
- Братику Березень, сядь на моє місце!
Березень сів на місце Січня, взяв палицю, змахнув нею над багаттям - і вогонь піднявся вище, сніг почав швидко танути, бруньки на гілках надулися, зазеленіла рідкісна травичка, а в траві зарозовели бутони маргариток. Настала весна. Під кущами розквітли проліски, і не встигла Марушка прийти в себе від посму, як перед нею вся галявинка точно квітковим килимом покрилася.
- Збирай швидше, Марушка! - поквапив її місяць Березень.
Марушка почала збирати квіти і набрала великий букет. Потім подякувала братів-місяців і побігла додому.
Дивувалася Голена, зсмувалася і мачуха, коли побачили, що Марушка додому не з порожніми руками повернулася.
- Де нарвала? - питають.
- У лісі на горі. Там пролісків ціла поляна.
Голена квіти взяла, причепила до пояса, сама понюхала, мачусі дала понюхати, а сестрі не запропонувала.
На інший день захотілося Голене ягід:
- Іди-но ти, Марушка, в ліс та й принеси мені ягід.
- Ах, сестричка, як тобі таке в голову могло прийти? Де це бачено, щоб під снігом ягоди росли? - заплакала Марушка.
- Ти що, зі мною сперечатися надумала? Принеси ягід, а не то гірше буде! - закричала на неї Голена, а мачуха виштовхнула Марушку за двері й зачинила всі запори.
Робити нічого. Заплакала Марушка ще гіркіше і пішла в ліс. А там сніг глибокий, темно, холодно. Довго плутала по лісі Марушка, як раптом побачила вогник далеко, той, що вчора бачила. Зраділа вона й пішла на цей вогник. Прийшла вона до величезного багаття, а навколо того вогнища знову сидять дванадцять місяців. А Великий Січень вище всіх.
- Здрастуйте, люди добрі! Пустіть мене погрітися біля вашого багаття, вже дуже я змерзла.
Великий Січень кивнув головою і спитав:
- За чим ти знову в ліс завітала?
- За ягодами.
- Зараз зима, а взимку ягоди не ростуть, - сказав Січень.
- Я-то знаю, - сумно відповіла Марушка, - так сестра Голена з мачухою загадали ягоди їм принести з лісу, а не то погрожували побити. Допоможіть мені, люди добрі, ягоди знайти!
Великий Січень встав, підійшов до місяця, що сидів навпаки, дав йому палицю в руки і сказав:
- Братику Червень, сядь-но на моє місце.
Сів Червень на найвищий камінь і змахнув над багаттям посохом. Вогонь піднявся вище, сніг розтанув, зазеленіла земля, дерева вкрилися листям, заспівали птахи, квіти розквітли. Настало літо. В гаю точно хтось розсипав білі зірочки. Білі зірочки стали перетворюватися в ягоди, і не встигла Марушка прийти в себе від посму, як ягоди дозріли.
- Збирай швидше, Марушка! - сказав Червень.
Марушка зраділа, швидко взялася за справу і скоро назбирала повний фартух. Потім подякувала братів-місяців і побігла додому.
Дивувалася Голена, зсмувалася і мачуха, коли побачили, що Марушка ягід повний фартух принесла.
- Де назбирала? - накинулася на сестру Голена.
- У лісі на горі. Там їх ціла поляна.
Голена ягоди взяла, наїлася досхочу, мачуха теж наїлася, а Марушці і ягідки не запропонували.
На інший день захотілося Голене яблук:
- Іди-но ти, Марушка, в ліс - за яблуками.
- Ах, сестричка, звідки ж взимку в лісі яблука візьмуться? - заблагала нещасна Марушка.
- Ти що, зі мною сперечатися надумала?
Новорічні казки для дітей

Не принесеш додому червоних яблучок - нарікай на себе! - пригрозила Голена. А мачуха виштовхнула Марушку за двері й зачинила всі запори.
Робити нічого. Побрела Марушка в ліс.
В лісі сніг глибокий, ніде ні стежини. Тільки Марушка більше не плутала. Відразу побігла вона на гору, де горів жарке багаття, а навколо сиділи дванадцять місяців. А Великий Січень вище всіх.
- Здрастуйте, люди добрі! Пустіть мене погрітися біля вашого багаття, вже дуже я змерзла.
Великий Січень кивнув і запитав:
- За чим же ти знову в ліс завітала?
- За червоними яблучками, - відповіла Марушка.
- Але зараз зима, а взимку яблучка не ростуть.
- Я-то знаю, - сумно відповіла Марушка, - так сестра Голена і мачуха наказала яблучка їм принести з лісу, а не то погрожували побити. Скажіть, люди добрі, де мені їх взяти?
Великий Січень встав, підійшов до одного з братів, що в золотих плащах сиділи, дав йому палицю і каже:
- Братику Вересень, сядь-но на моє місце!
Місяць Вересень сів на найвищий камінь, змахнув палицею над багаттям. Вогонь спалахнув червоним полум'ям, сніг розтанув, листя на деревах спочатку стали зеленими, потім пожовкли. На укосах заалела польова гвоздика. Тут побачила Марушка яблуню, а на ній - стиглі яблучка.
Потрясла Марушка яблуню - впало одне яблучко. Вразила знову - і ще одне яблучко впало.
- Поквапся! - крикнув їй місяць Вересень.
Марушка підняла впали два яблучка, подякувала братів-місяців і побігла додому.
Дивувалася Голена, зсмувалася і мачуха, коли побачили, що Марушка принесла яблука.
- Де нарвала?
- У лісі на горі. Там ними вся яблуня усипана.
- Чому ж ти більше не принесла? Напевно, все сама по дорозі з'їла?
- Ах, сестрице, я навіть шматочка не спробувала. Потрясла яблуню - впало одне яблучко, приголомшила ще раз - впало друге. А більше нарвати мені не дозволили.
Голена з мачухою з'їли обидва яблука. І здалися вони їм такими смачними та солодкими, ну, в житті нічого подібного не пробували.
От і каже Голена:
- Дай-но мені, мати, шубу та хустку, я сама піду в ліс за яблуками.
Як сказала, так і зробила.
А в лісі сніг глибокий, ніде ні стежини. Голена довго плутала, поки не побачила вдалині вогник. Це було вогнище дванадцяти місяців. Голена спочатку злякалася, але потім осміліла, підійшла без попиту до вогню, стала руки гріти.
Великий Січень сиві брови насупив і запитує:
- Чого тобі в лісі треба?
- А тобі яке діло, старий! - огризнулася Голена.
Січень дужче насупився, махнув палицею над вогнем, і став вогонь горіти зовсім низько. Небо потемніло, повалив густий сніг, точно нагорі хтось перину розірвав, налетів північний вітер, зашумів у гілках. Закружляло Голену заметіль, і назавжди втратила вона дорогу додому.
Мачуха чекала доньку, чекала, та так і не дочекалася. «Видно, яблука їй до смаку припали, ось і відірватися не може», - подумала вона, вдягнула шубу, взяла кошик і пішла в ліс. Ходила-ходила, шукала - шукала, поки сама не замерзла.
Залишилася Марушка вдома одна. Прибралась, зварила обід, погодувала корову, а Голена з мачухою все не повертаються. «Як би з ними чого поганого не сталося!» - забідкалася вона. Тільки ні Голени, ні мачухи побачити їй більше не довелося. Залишилася Марушка в маленькому будиночку одна. А незабаром і наречений для неї знайшовся. І жили вони разом довго і щасливо.
[b] Сторінки: [/b] 1 2 3
of your page -->

Популярні поради

загрузка...