http://poradumo.pp.ua

Online Журнал-Світ порад.
Головна сторінка
» » Державний устрій України. Державний устрій та політична система України

Державний устрій України. Державний устрій та політична система України

Україна – суверенна держава. Воно має свою власну територію, вищі та місцеві керівні органи, уряд, герб, прапор і гімн. Державний устрій України володіє розгалуженою структурою з поділом функцій різних гілок влади і відповідає світовим правовим демократичним стандартам.

Державний устрій України. Державний устрій та політична система України

Набуття суверенітету

У липні 1990 року Верховна Рада України (української парламент) прийняла «Декларацію про державний суверенітет». Цей документ відкрив нову сторінку в історії країни, яка веде до будівництва демократичної держави, заснованої на владі закону.




Згідно Декларації, інтереси суспільства уповноважена виражати Верховна Рада. Ніякі партії, організації або окремі обличчя (за винятком президента, і то з ряду питань) не мали права це робити. Документ закріплює владу Конституції на території держави, означає взаємодію гілок влади, стверджує кордону держави (Україна межує на даний момент з сімома країнами), цивільні права та інші питання.

Від парламентської республіки до президентської

Шлях, яким йшла Україна від прийняття Декларації до прийняття державної Конституції, повільний і складний. Це легко пояснюється великими перетвореннями в політичному та економічному житті.

В липні 1996 року пристрій державної влади змінилося. Верховна Рада ухвалила нову Конституцію України. Згідно з нею, Україна тепер – парламентська республіка з президентською управлінням. Президент обирається кожні п'ять років. Він – глава держави, при цьому не може виконувати обов'язки більше двох термінів.




Президенти:

  • Кравчук Леонід Макарович (5121991 – 19071994).
  • Кучма Леонід Данилович (19071994 – 23012005).
  • Ющенко Віктор Андрійович (23012005 – 25022010).
  • Янукович Віктор Федорович (25022010 – 22022014).
  • Порошенко Петро Олексійович (з 7062014).

Державний устрій України. Державний устрій та політична система України

Органи управління

Типи державного устрою України відповідають загальноприйнятим демократичним стандартам. Вся сукупність влада розділена на три рівноцінні гілки:

  • законодавчу;
  • виконавчу;
  • судову.

Верховна Рада – вищий український законодавчий орган. Є однопалатний парламент, де головує спікер. Функції Верховної Ради – законотворчість і уважний контроль діяльності уряду. Вибори депутатів парламенту проводяться кожні 4 роки. Вони здійснюються таємним голосуванням. Всі громадяни у віці від 18 років мають виборче право.

Виконавчі структури, очолювані президентом, представлені урядом під керівництвом прем'єр-міністра і регіональними властями. До виконавчих органів належать міністерства, силові структури, армія та інші служби.

Конституція України – головний закон країни. Вона гарантує певні права і свободи українських громадян та визначає їх обов'язки. Судова влада наділена правами незалежного прийняття рішень. На практиці в країнах з перехідним періодом буває складно повністю дистанціюватися від виконавчої та законодавчої гілок. Чільний орган – Конституційний суд.


Форми державного устрою

У світі існують наступні типи державного устрою:

  • унітарні (прості);
  • зі складною формою устрою (федерації, конфедерації).

Унітарні держави з територією, розділеної на адміністративні рівноправні одиниці (області, провінції, райони тощо), підлеглі центру.

Федерація – це складна союзна держава, що містить адміністративні утворення (республіки, автономні райони, штати, землі тощо), які юридично мають певну самостійність.

Підставами формування федеративної держави і закріплення федеративних відносин можуть бути Конституція і (або) федеративний угоду. На підставі прямих договорів виникали, наприклад, федерації Австралії, Швейцарії, США, СРСР, Малайзії, Росії та інших держав. Їх зазвичай називають договірними, на відміну від позадоговірних, таких як, наприклад, Канада, Індія, Нігерія, Пакистан, які виникли на підставі подання центральними органами держави або метрополіями статусу автономії майбутнім суб'єктам федерації.

Конфедерація – тимчасовий союз: вона або розпадається, або перетворюється на федеративну державу. Наприклад, Швейцарія зараз існує як федеративна держава, при цьому вона зберегла назву «конфедерація». Конфедерації виникали з різних причин і в різні епохи також у США, Німеччині, Нідерландах.

В Україні розглядалися (розглядаються) усі види державного устрою, найбільш оптимальні для ефективного адміністрування. На даний момент діє унітарна система.

Державний устрій України. Державний устрій та політична система України

Український парламентаризм

Окремими фрагментами українського парламенту протягом його історії були народні віча Київської Русі, сейми польсько-литовської держави, козацькі ради часів Гетьманщини, пізніше - вищі законодавчі органи Австро-Угорської, потім Російської імперій, Української РСР у складі Радянського Союзу.


Створення України як держави неможливе без формування легітимного, делегованого суспільством органу управління, яким в більшості країн виступає парламент. Наслідком початку практики парламентаризму в новітній історії стало створення і діяльність протягом березня 1917 – квітня 1918-го Української Центральної Ради – своєрідного національного протопарламента, який пройшов еволюційний шлях від громадсько-політичного об'єднання «представницького» органу українського народу.

Поява Ради і її діяльність стали закономірним кроком консолідації українського народу на шляху до національно-державної незалежності в ХХ столітті. Саме цю історичну традицію Української Центральної Ради продовжує в сучасних умовах Верховна Рада України.

Поряд з парламентом, представляє інтереси більшості і президент України.

Міністерства

Державний устрій України в адміністративному плані має чітку структуру. На чолі адміністрації стоїть виборний президент, уповноважений більшістю проголосували керувати країною.

Сходинкою нижче розташовані міністерства, що займаються найважливіші напрями всіх сфер діяльності суспільства: економіки, оборони, охорони здоров'я, культури, МВС, регіонального розвитку, аграрної політики, екології, енергетики, закордонних справ, інформації, молоді та спорту, інфраструктури, освіти і науки, юстиції, фінансів, соціальної політики, Кабінету міністрів.

Структуру міністерства затверджує міністр, а окремих центральних органів - їх керівники. Склад виконавчих центральних органів затверджується за погодженням з прем'єр-міністром України, першим віце-прем'єр-міністром, віце-прем'єр-міністрами відповідно до розподілу їх функціональних повноважень.

Головою уряду стає прем'єр-міністр, кандидатуру якого пропонує президент, але остаточно стверджують депутати Ради. На відміну від ряду країн (Німеччини, Японії, Великобританії, Італії та інших), прем'єр-міністр України не володіє всією повнотою прийняття рішень. Він підпорядковується президенту.

Список прем'єр-міністрів і виконуючих обов'язки:

  • Вітольд Фокін (1990-1992);
  • Валентин Симоненко (1992);
  • Леонід Кучма (1992-1993);
  • Юхим Звягільський (1993-1994);
  • Віталій Масол (1994-1995);
  • Євген Марчук (1995-1996);
  • Павло Лазаренко (1996-1997);
  • Василь Дурдинець (1997);
  • Валерій Пустовойтенко (1997-1999);
  • Віктор Ющенко (1999-2001);
  • Анатолій Кінах (2001-2002);
  • Віктор Янукович (2004-20052006-2007);
  • Микола Азаров (20052010-2014);
  • Юлія Тимошенко (20052007-2010);
  • Юрій Єхануров (2005-2006);
  • Сергій Арбузов (2014);
  • Арсеній Яценюк (з 2014).

Адміністративний поділ

Особливості державного устрою України відображаються на її адміністративний поділ. Для молодої країни природно «намацувати» найбільш оптимальну форму взаємодії населення різних регіонів. Ситуація навколо Криму і Донбасу лише підтверджує, що потрібен час, а, можливо, і певні реформи, щоб створити монолітну адміністративну систему, що враховує інтереси всіх верств суспільства.

Республіка поділяється на області, межі яких з часів СРСР майже не зазнали змін – усього їх 24. Області, в свою чергу, поділяються на 490 районів. 176 великих міст мають спеціальний статус – обласного (республіканського) підпорядкування і, як райони, є територіальними об'єктами другого рівня. На третьої щаблі – ближче всіх до народу – знаходяться місцеві ради: міські, селищні та сільські. Київ є столичним регіоном.

Характеристика держави

Державний устрій України включає конституційну форму правління, адміністративно-територіальний устрій та політичний режим. Останній пункт є системою засобів і способів здійснення державної влади, характеризується рівнем гарантованості громадянських прав.

Стаття № 1 Конституції позиціонує Україну як демократичну державу. Документ закріплює принципи народного волевиявлення, поділу влади, політичного, економічного й ідеологічного різноманіття, відповідальності перед людиною і тому подібне.

Державний устрій України. Державний устрій та політична система України

Народовладдя

Унітарна держава Україна сповідує принципи народовладдя, яке здійснюється безпосередньо, через держоргани і місцеві органи, що володіють повноваженнями самоврядування. Конституційним Судом від 26032002 затверджено, що «місцеве самоврядування слід розглядати як форму здійснення народом влади».

Проявом безпосереднього народовладдя є вибори, всеукраїнські і місцеві референдуми, народні ініціативи, громадські обговорення тощо. У разі здійснення народом влади через державу формуються органи народного представництва.

У державному апараті слід розрізняти органи первинного і вторинного представництва народу. Державні органи первинного представництва утворюються шляхом їх виборів, за допомогою яких влада делегується державі безпосередньо народом. В країні ними є Верховна Рада (ВР) і Президент України.

Державні органи, які формуються ВР і президентом, є органами вторинного, опосередкованого представництва. Перевагою безпосереднього народовладдя є широта залучення населення до вирішення державних справ. Перевагами функціонування представницьких органів є те, що вони є постійно діючими, функціонують на професійній основі.

Державний устрій України. Державний устрій та політична система України

Суверенітет держави

Унітарна держава Україна – суверенна і незалежна. Суверенітетом називають верховенство державної виборної влади всередині країни та фактичну незалежність від зовнішніх сил (країн, рухів, організацій тощо).

Суверенітет поділяється на внутрішній і зовнішній. В сучасних умови перший регулюється нормами конституції, а другий стосується характеру відносин між різними країнами, з урахуванням норм міжнародного права. Суверенітет є властивістю не всієї держави, а конкретно державної влади. Вона вище партійної, релігійної, фінансової – ніхто не може диктувати їй свою волю. Усередині країни суверенітет обмежений лише основними правами людини.

Створення України як держави було неможливим без забезпечення зовнішнього суверенітету. Він позначає ті межі, в рамках яких повинні відбуватися типові для сьогоднішніх умов міждержавні інтеграційні процеси.

В основі державної незалежності України лежить так званий народний суверенітет. Саме народ, здебільшого через вільні вибори, легітимує державну владу. Оскільки джерелом її є населення, то йому і повинна належати влада. Народний суверенітет здійснюється через виборний представницький орган і безпосередньо місцевими жителями через вибори, всенародні обговорення, референдум. Отже, в умовах демократії державний суверенітет фактично збігається з народним.

Дотримання правопорядку

Щоб правова держава Україна таким і залишалося, влада повинна гарантувати дотримання правових норм на всіх щаблях: від вищих держорганів до кожного громадянина. Правовий порядок – це правовий стан упорядкованості, організованості, врегульованості суспільних відносин. У цій якості він:

  • виступає потужним антиподом анархії, хаосу, неорганізованості, невизначеності і нестабільності відносин між людьми;
  • правовими засобами стримує можливі незаконні прояви з боку держави, її органів щодо громадян, а також однієї людини щодо іншої.

При ослабленні влади, наростанні протестних настроїв у 2013-2014 роках державний устрій України опинилося під загрозою. Правопорядок є тією правовою моделлю, яка визначає статус суб'єктів суспільних відносин, їхній характер, зв'язок між фізичними, юридичними особами, а також спобличчя, методи, процедури врегулювання конфліктів.

За територіальним принципом (сфері розповсюдження) або за масштабністю можна виділити правопорядок у межах:

  • держави (країни) в цілому;
  • внутрішньодержавних утворень (суб'єктів федерації, автономних державних утворень);
  • адміністративно-територіальних одиниць – міст, районів, областей та ін

В залежності від впливу права, його структурних частин на процес формування правопорядку, можна виділити загальний, галузевий, спеціальний або інституційний порядок. Загальний виникає і функціонує в результаті реалізації всієї системи права. За обсягом цей клас фактично збігається з правопорядком за територіальною ознакою. Галузевий складається на підставі норм певної галузі права (конституційний, фінансовий, цивільно-процесуальний та ін). Спеціальний (інституціональний) виникає на підставі реалізації окремих інститутів права.

Суди

Судова влада – третя система державного устрою України. Вона реалізується за допомогою спеціальних державних органів – судів. У країні сформована трирівнева система, на вершині якої стоїть Конституційний суд. У його віданні – вирішення глобальних питань, що зачіпають основу всієї влади – Конституцію.

Практичні питання (громадські, господарські) відведено загальним і арбітражним судам відповідно. Таким чином, форма державного устрою України набуває збалансовану структуру, уравновешиваемую Радою (законодавчим органом), президентом (представником виконавчої системи) і Конституційним судом (як вищою формою прояву судової системи).

Державний устрій України. Державний устрій та політична система України

МВС

Правовий порядок – це фактичний правовий стан упорядкованості, урегульованості, організованості суспільних відносин, наслідок фактичної реалізації норм права, втілення їх у життя. Поняття державного устрою невіддільне від поняття «сильної» правової влади. Для його підтримки та виконання в Україні створено Міністерство внутрішніх справ.

Спочатку МВС України поділялося на спеціалізовані служби:

  • Громадська міліція.
  • Кримінальна міліція.
  • ДАІ.
  • Державна служба охорони.
  • Різні спецпідрозділи.

Реформи

Реформа 2014 року значно змінила структуру МВС. Перш за все, замість міліції затверджена наказом президента від 04082015 року Національна поліція. Планується виключити зі структури транспортну, ветеринарну міліцію та ГУБОЗ. З 2016 року функції ДАІ «передадуть» створюваної електронній системі, покликаної замінити «живих» працівників державтоінспекції. 16092015 скасовані територіальні підрозділи МВС. Закінчиться реформування в 2017 році. Звичайно, державно-політичне пристрій від цього не зміниться, однак перехідний період може позначитися на кримінальній обстановці.

Планується, що остаточно нова структура МВС прийме наступний вигляд:

  • Кримінальна поліція.
  • Спеціальна поліція.
  • Поліція охорони.
  • Киберполиция.
  • Патрульна поліція.
  • Органи досудового розслідування.
  • Поліція особливого призначення.
  • Департамент наркоторгівлі.
  • Економічна поліція.

Державний устрій України. Державний устрій та політична система України

Проблеми зростання

Існують різні види державного устрою. В Україні обрали унітарну форму взаємодії адміністративних суб'єктів. Ситуація навколо Криму і Донбасу, розмови про надання регіонам більших повноважень, аж до федералізації, ставлять перед законодавцями, політологами і суспільством питання, простих відповідей на які немає.

Процес створення нової демократичної держави складний. Але за короткий період була створена нова система державного управління, національні Збройні Сили, служба безпеки, поліція.

of your page -->

Популярні поради

загрузка...