http://poradumo.pp.ua

Online Журнал-Світ порад.
Головна сторінка
» » Корейський конфлікт 1950-1953 рр.: причини, історія. У чому суть корейського конфлікту?

Корейський конфлікт 1950-1953 рр.: причини, історія. У чому суть корейського конфлікту?

На сьогоднішній день у світі є не так вже й багато великих військових конфліктів, які «де-факто» так і не були закінчені, залишившись в «холодній» фазі. До категорії винятків належить хіба що військове протистояння СРСР і Японії, мирний договір за яким до цих пір не підписаний, а також корейський конфлікт. Так, в 1953 році обидві сторони підписали «перемир'я», але обидві Кореї до нього ставляться з легкою зневагою. Фактично, ці дві країни досі перебувають у стані війни.




Корейський конфлікт 1950-1953 рр.: причини, історія. У чому суть корейського конфлікту?
Прийнято вважати, що втручання СРСР і США стало основною причиною війни, але це було дещо не так, бо внутрішня ситуація на півострові до того часу була дуже нестійка. Справа в тому, що штучне розмежування, яке було проведено незадовго до цього, фактично розрізало країну навпіл, причому все було ще гірше, ніж у ситуації з Західною і Східною Німеччиною.

Що являли собою дві Кореї перед початком конфлікту?

Багато хто до цих пір вважають, що сіверяни раптово і невмотивовано напали на жителів півдня, хоча це далеко не так. В Південній Кореї на той час правил президент Лі Син Ман. Він довго прожив у США, прекрасно говорив англійською мовою, хоча корейський давався йому з працею, він при цьому, як не дивно, зовсім не був ставлеником американців і навіть відверто презирался Білим Домом. Для цього були всі підстави: Син на повному серйозі вважав себе «месією» всього корейського народу, нестримно рвався в бій і постійно просив про постачання наступального озброєння. Американці допомагати йому не поспішали, так як не дуже-то хотіли влазити в безперспективний корейський конфлікт, який на той момент нічого корисного їм не давав.




Підтримкою самого народу «месія» також не користувався. Ліві партії в уряді були дуже сильні. Так, у 1948 році повстав цілий армійський полк, а острів Чеджудо довгий час «проповідував» комуністичні переконання. Це дорого обійшлося його мешканцям: в результаті придушення повстання загинув практично кожен четвертий. Як не дивно, але все це відбувалося практично без відома Москви чи Вашингтона, хоча там однозначно вважали, що винні «прокляті коммі» або «імперіалісти». Насправді, все, що відбувається було внутрішньою справою самих корейців.

Погіршення обстановки

Корейський конфлікт 1950-1953 рр.: причини, історія. У чому суть корейського конфлікту?
Протягом усього 1949 року обстановка на кордонах двох Корей сильно нагадувала фронти Першої світової, так як випадки провокацій і відкритих бойових дій відбувалися щодня. Всупереч поширеним нині думок «фахівців», найчастіше в ролі агресора виступали жителі півдня. А тому навіть західні історики визнають, що 25 червня 1950 року корейський конфлікт очікувано перейшов в гарячу фазу.

Про керівництві Півночі також слід сказати кілька слів. Всі ми пам'ятаємо «великого керманича», тобто Кім Ір Сена. Ось тільки в описувані нами часи його роль була не настільки велика. У загальному і цілому ситуація нагадувала СРСР зразка 20-х років: Ленін був тоді значущою фігурою, але Бухарін, Троцький та інші діячі також мали грандіозний вага на політичній арені. Порівняння, звичайно, грубе, але загальне розуміння про те, що відбувається в Північній Кореї воно дає. Отже, історія корейського конфлікту Чому Союз вирішив взяти в ньому активну участь?


Чому СРСР втрутився в конфлікт?

З боку комуністів Півночі обов'язки «месії» виконував Пак Хон Ен, міністр закордонних справ і, по суті, друга людина в країні і комуністичної партії. Вона, до речі, була утворена одразу після звільнення від японської окупації, причому легендарний Кім Ір Сен все ще жив тоді в СРСР. Втім, сам Пак в 30-х роках також встиг пожити в Союзі і більше того - завів там впливових друзів. Цей факт і послужив основною причиною ввязывания нашої країни у війну.

Пак клятвено запевняв керівництво СРСР, що у разі атаки не менше 200 тисяч південнокорейських комуністів» негайно перейдуть в рішучий наступ і злочинний маріонетковий режим негайно впаде. При цьому важливо розуміти, що жодної діючої резидентури у Радянського Союзу в тих краях не було, а тому всі рішення приймалися виходячи з слів і думок Пака. Це – одна з тих найважливіших причин, із-за яких історія корейського конфлікту нерозривно пов'язана з історією нашої країни.

Корейський конфлікт 1950-1953 рр.: причини, історія. У чому суть корейського конфлікту?
Досить довго Вашингтон, Пекін і Москва воліли взагалі не втручатися в те, що відбувається безпосередньо, хоча товариш Кім Ір Сен буквально бомбардував Пекіна і Москви проханнями допомогти йому з походом на Сеул. Слід врахувати, що 24 вересня 1949 року Міністерство оборони оцінило запропонований план як «незадовільний», ніж військових повністю підтримав Пленум ЦК КПРС. У документі відкритим текстом говорилося, що «на швидку перемогу розраховувати не варто, і навіть злам опору противника не здатний буде запобігти масові економічні та політичні проблеми». Китай відповідав ще різкіше і конкретніше. Але в 1950 році шукане дозвіл Паком було отримано. Так починався корейський конфлікт


Що змусило Москву поміняти своє рішення?

Дуже може бути, що на позитивне рішення так чи інакше вплинуло виникнення КНР в якості нового, самостійного держави. Китайці б могли допомогти корейським сусідам, але в них було повно власних проблем, в країні тільки припинилася громадянська війна. Так що в цій ситуації було простіше переконати СРСР у тому, що «бліцкриг» вдасться повністю.

Це зараз всі знають, що США багато в чому також спровокували корейський конфлікт. Причини цього ми також розуміємо, але в ті часи все це було далеко не так очевидно. Всі корейці знали, що американці сильно недолюблюють Лі Син Мана. З деякими республіканцями у Парламенті він був добре знайомий, але демократи, які вже тоді грали «першу скрипку», абсолютно відкрито називали Сина «старим маразматиком».

Словом, людина цей був для американців отаким «валізою без ручки», який страшенно незручно тягнути, але й кидати не варто. Зіграло свою роль і поразка гоміндану в Китаї: США практично нічого не зробила для відкритої підтримки тайваньських радикалів, адже ті були куди потрібніше якогось «маразму». Так що висновок був простий: вони не втрутяться і корейський конфлікт. Причини для активної участі в ньому у них не було (гіпотетично).

Крім того, Корея до того часу була офіційно винесена із списку країн, які американці зобов'язалися захищати в разі несподіваної агресії третіх сторін. Нарешті, на карті світу тих часів вистачало точок, в яких «коммі» могли завдати удару. Західний Берлін, Греція, Туреччина та Іран – на думку ЦРУ, всі ці місця могли спровокувати куди більш небезпечні для геополітичних інтересів США наслідки.

Що змусило втрутитися Вашингтон

Корейський конфлікт 1950-1953 рр.: причини, історія. У чому суть корейського конфлікту?
На жаль, радянські аналітики серйозно помилилися, не подумавши, в який час сталася корейський конфлікт. Президентом був Трумен, а він дуже серйозно ставився до «комуністичної загрози», і будь-які успіхи СРСР сприймав як своє обличчясту образу. Він вірив і в доктрину стримування, а також в гріш не ставив слабку і маріонеткові ООН. Крім того, в США настрої були схожими: політикам треба бути жорсткими, щоб не уславитися размазнями і не втратити підтримку електорату.

Можна довго гадати про те, чи підтримав би СРСР сіверян, якщо б знав про реальний відсутності підтримки у «південних комуністів», а також про пряме втручання Америки. В принципі, все могло трапитися так само, але навпаки: Лі Син Ман міг би «добити» ЦРУ, янкі б послали своїх радників і війська, в результаті чого був би змушений втрутитися Союз Але історія не терпить умовного способу. Що сталося, те сталося.

Отже, як виник корейський конфлікт (1950-1953)? Причини прості: є дві Кореї, Північна і Південна. У кожній править людина, яка своїм обов'язком вважає возз'єднання країни. У кожного – свої «патрони»: СРСР і США, які, за тим або інших причин, втручатися не бажають. Китай б і радий втрутитися для розширення своїх володінь, але сили ще немає, та й армія не має нормального бойового досвіду. Ось у чому суть корейського конфлікту Правителі Кореї роблять все можливе, щоб отримати допомогу. Вони її отримують, в результаті чого починається війна. Всі переслідують свої інтереси.

Як все починалося?

В якому році стався корейський конфлікт? 25 червня 1950 року війська чучхе перейшли кордон і з ходу вступили в бій. Опору наскрізь корумпованою і слабкої армії південців вони практично не помітили. Вже через три дні був узятий Сеул, причому в той момент, коли сіверяни марширували по його вулицях, по радіо передавали переможні реляції Півдня: «комуняки» бігли, армії рухаються на Пхеньян.

Після захоплення столиці сіверяни почали чекати обіцяного Паком повстання. Ось тільки його не було, а тому довелося воювати вже серйозно, з військами ООН, американців і їх союзників. Ручна ООН швидко ратифікувала документ «Про наведення порядку і вигнанні агресора», командувачем поставили генерала Д. Макартура. Представник СРСР в цей час бойкотував засідання ООН з-за присутності там делегації Тайваню, так що все було розраховано вірно: накласти вето ніхто не міг. Ось так внутрішній громадянський конфлікт переріс у міжнародний (що і донині трапляється регулярно).

Корейський конфлікт 1950-1953 рр.: причини, історія. У чому суть корейського конфлікту?
Що стосується Пака, який і заварив цю кашу, то після невдалого «повстання» він і його фракція втратили будь-який вплив, а потім його просто усунули. Формально вирок передбачав розстріл за «шпигунство на користь США», але по факту він просто підставив Кім Ір Сена і керівництво СРСР, втягнувши їх у непотрібну війну. Корейський конфлікт, дата якого нині відома у всьому світі, – ще одне нагадування про те, що втручання у внутрішні справи суверенних держав абсолютно неприйнятно, особливо якщо при цьому переслідуються інтереси третіх сторін.

Успіхи і поразки

Відома оборона Пусанском периметра: американці з жителями півдня відступали під ударами Пхеньяну і зміцнилися на добре оснащених рубежах. Вишкіл сіверян була прекрасною, американці, які чудово пам'ятали можливості Т-34 якими ті були озброєні, не горіли бажанням з ними битися, при першій можливості залишаючи позиції.

Але генерал Уолкер за допомогою жорстких заходів (він сам бігав по окопах, показуючи бойове використання «базук») зумів виправити становище, а сіверяни попросту не були готові до тривалої війні. Грандіозна лінія фронту пожирала всі ресурси, танки закінчувалися, з постачанням військ почалися серйозні проблеми. Крім того, варто віддати належне американським льотчикам: у них були прекрасні машини, так що питання про панування в повітрі не стояв.

Нарешті, не самий видатний, але досить досвідчений стратег, генерал Д. Макартур встиг розробити план висадки в Інчхоні. Це західний край Корейського півострова. В принципі, ідея була на рідкість навіжений, але Макартур за рахунок своєї харизми все ж наполіг на виконанні свого плану. У нього було те саме «чуття», яке деколи спрацьовувало.

Корейський конфлікт 1950-1953 рр.: причини, історія. У чому суть корейського конфлікту?
15 вересня американці зуміли висадитися і після запеклих боїв змогли відбити Сеул через два тижні. Це ознаменувало початок другого етапу війни. До початку жовтня сіверяни повністю залишили територію півдня. Ті вирішили не втрачати свого шансу: до 15 жовтня вони вже оволоділи половиною території противника, війська якого просто видихалися.

Китайці вступають в гру

Але тут урвався терпець Китаю: американці та їхні «підопічні» перейшли 38-у паралель, а це було прямою загрозою китайського суверенітету. Щоб дати прямий доступ до своїх кордонів США? Такого неможливо було уявити. Китайські «малі загони» генерала Пен Дэхуая вступили в бій.

Вони неодноразово попереджали про можливість своєї участі, але Макартур ніяк не реагував на ноти протесту. До того часу він відкрито ігнорував накази керівництва, так як уявляв себе свого роду «удільним князем». Так, Тайвань змушений був приймати по протоколу зустрічей глав держав. Нарешті, він неодноразово заявляв, що влаштує «велику бойню» китайцям, якщо ті «посміють втрутитися». Такої образи в КНР спустити просто не могли. Так коли трапився корейський конфлікт з участю китайців?

19 жовтня 1950 року «добровольчі з'єднання» увійшли в Корею. Так як Макартур взагалі не передбачав нічого подібного, до 25 жовтня вони повністю звільнили територію сіверян і змели опір військ ООН і американців. Так починався третій етап військових дій. На якихось ділянках фронту війська ООН просто бігли, а де-то до кінця боронили свої позиції, планомірно відступаючи. 4 січня 1951 р. був знову зайнятий Сеул. Корейський конфлікт 1950-1953 років продовжував набирати обороти.

Успіхи і поразки

До кінця того ж місяця наступ знову загальмувалося. До того часу генерал Уолкер загинув, його замінив М. Ріджуей. Він став використовувати стратегію «м'ясорубки»: американці почали закріплюватися на пануючих висотах і просто чекали, поки китайці займуть всі інші локації. Коли це відбувалося, в хід пускали РСЗВ і авіацію, випалюючи зайняті сіверянами позиції.

Ряд великих успіхів дозволив американцям почати контрнаступ і вдруге відбити Сеул. До 11 квітня Д. Макартур був зміщений з поста головнокомандувача через нав'ясливої ідеї ядерних бомбардувань. Його замінили на згаданого вище М. Ріджуея. Втім, до того часу «запал» скінчився і у військ ООН: вони не робили повторення маршу на Пхеньян, а сіверяни вже встигли налагодити постачання озброєння і стабілізували лінію фронту. Війна набула позиційного характеру. Але корейський конфлікт 1950-1953 рр. продовжувався.

Завершення військових дій

Всім стало зрозуміло, що іншого шляху вирішення конфлікту, крім мирного договору, просто немає. 23 червня СРСР закликав припинити вогонь на засіданні ООН. 27 листопада 1951 р. вже домовилися про встановлення демаркаційної лінії і обмін полоненими, але тут знову втрутився Лі Син Ман, який гаряче ратував за продовження війни.

Він активно використовував суперечності, що виникають у питаннях обміну полоненими. У звичайних умовах змінюються за принципом «всі на всіх». Але тут виникли труднощі: справа в тому, що всі сторони конфлікту (Північ, Південь і Китай) активно використовували насильницькі вербування, і солдати просто не хотіли воювати. Не менше половини всіх полонених просто відмовилися повертатися до «місця прописки».

Син Ман практично зірвав процес переговорів, просто наказавши випустити всіх «відмовників». Взагалі, до того часу він так набрид американцям, що ЦРУ навіть приступило до планування операції з його відсторонення від влади. Взагалі, корейський конфлікт (1950-1953), коротко кажучи, є ідеальним прикладом того, як уряд країни саботує мирні переговори у власних інтересах.

Корейський конфлікт 1950-1953 рр.: причини, історія. У чому суть корейського конфлікту?
27 липня 1953 року представники КНДР, АКНД і військ ООН (представники Південної Кореї підписати документ відмовилися), підписали угоду про припинення вогню, згідно з яким демаркаційна лінія між Північною і Південною Кореєю була встановлена приблизно по 38-й паралелі, а по обидві сторони навколо неї утворена демілітаризована зона шириною 4 км. Ось так стався корейський конфлікт (1950-1953), короткий зміст якого ви побачили на сторінках цієї статті.

Результат війни – понад 80% всього житлового фонду на Корейському півострові зруйновано, виведено з ладу понад 70% всіх виробництв. Про реальні втрати досі нічого невідомо, так як кожна з сторін сильно завищує кількість загиблих супротивників і зводить до мінімуму свої втрати. Незважаючи на це, зрозуміло, що конфлікт у Кореї – одна з найбільш кривавих воєн в новітній історії. Всі сторони того протистояння сходяться на думці, що такого не повинно повторюватися.

of your page -->

Популярні поради

загрузка...